Наприкінці червня Верховна Рада ухвалила закон про деривативи та фінансові ринки. Голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Тимур Хромаєв назвав документ «фінансовим безвізом», завдяки якому можна створити український ринок капіталу за європейським зразком.

 «Мінфін» зустрівся з головою НКЦПФР, щоб з’ясувати, що закон змінить на практиці, як він захищатиме права інвесторів та куди вони зможуть вкладати свої гроші.

 

«МАЛО В КОГО БОЛИТЬ ГОЛОВА ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО ВІН НЕ МОЖЕ КУПИТИ АКЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ КОМПАНІЙ»

– Новий закон «Про деривативи і фінансові ринки» — частина зобов'язань України перед МВФ.  Ухвалення документу – лише формальність, аби задовольнити кредиторів чи він дійсно здатен докорінно змінити ситуацію на нашому фондовому ринку?

– Цей закон ухвалювався не для МВФ. Фонд просто поділяв наше бачення про необхідність його ухвалення і був готовий надати підтримку країні після того, як закон буде прийнятий.

Не лише МВФ, але й велика кількість експертів переконана, що розбудова українського фондового ринку, ринку капіталу допоможе нашій державі, а також, безпосередньо, громадянам, які зможуть накопичувати кошти.

Країни, в яких немає повноцінного фондового ринку, значно важче проходять економічні кризи. Ринок капіталу — це своєрідний буфер для економіки. Це ми бачимо на прикладі ЄС, США, Китаю, які значно легше переносять нинішню ситуацію. В Україні ж падіння ВВП буде суттєвішим.

Новий закон переписує принципи, на яких будувався фондовий ринок з початку 90-х років. З того часу відбувались значні зміни в економіці, ми проходили фінансові кризи і починали жити в іншій реальності. Але фондовий ринок весь цей час працював за фактично адаптованим радянським законодавством. Натомість цей закон наближає нас до європейських стандартів ведення бізнесу, краще захищає інвесторів, розширює фінансові інструменти.

Після набрання ним чинності ми почнем створювати в Україні цивілізовану систему взаємовідносин інвесторів та запустимо трубопровід капіталу.

– Зараз єдиний двигун українського фондового ринку – це ОВДП. Чи розширить закон спектр ЦБ, в які можна вкладати гроші, зокрема, за рахунок акцій?

– У нас немає ринку акцій, тому що в Україні в значних масштабах не відбувалось залучення капіталу. Для бізнесу простіше було запозичувати кошти на заході, оскільки там капітал дешевший. Тому, якщо акції в нас не торгуються – в цьому немає особливої проблеми.

Важливо, щоб ми мали можливість укладати ті контракти, які нам дійсно потрібні. Зокрема, деривативні. Мабуть мало хто розуміє, що це таке, але ми всі відчуваємо їхній вплив у повсякденному житті. Наприклад, знаменитий Роттердам+ — це і є дериватив. Та й інші ціни в наших платіжках прив’язані до таких контрактів.

Деривативний контракт – це можливість укласти угоду на купівлю будь-якого товару з поставкою і розрахунком більш ніж через тиждень. Наприклад, це може бути газ, нафта, зерно. Для розвинених ринків такий інструмент звичний, він дає можливість зменшити ризики економічної діяльності і цінових коливань.

В Україні мало в кого болить голова через те, що він не може купити акції українських компаній. А ось яка буде ціна на газ взимку — цікавить багатьох. Тому, якщо зараз ціна на газ низька, можна укласти деривативний контракт на його поставку взимку, зафіксувавши ту вартість, яка влаштує і продавця, і покупця.

Щоправда, для того, щоб цей інструмент запрацював, ще потрібно багато зробити. Зокрема, треба створити клірингові установи, сформувати бази даних звітності за деривативними контрактами.

 

«МИ ПОБАЧИМО ПЕРЕТВОРЕННЯ СПЕКУЛЯНТА НА ДОБРОЧЕСНОГО ІНВЕСТКОНСУЛЬТАНТА»

– Одним з позитивних аспектів закону називають посилення гарантій виконання укладених угод. Яким чином буде працювати цей механізм?

– Так, закон вимагає від торгівельних систем не лише організувати зустріч покупців і продавців, а й забезпечити виконання всіх угод. Раніше такі угоди фактично виконувались за бажанням сторін. На практиці часто бувало так, що змінювались якісь обставини і продавець чи покупець вже не хотіли виконувати угоду. Така ситуація вбивала ринок.

Тепер же з’являється система забезпечення угод. Той, хто торгує, має зробити певний гарантований внесок і біржа зможе його використати для забезпечення виконання угоди. До того ж з’явиться контроль за якістю товару. Біржа перевірятиме чи дійсно він є в наявності, чи відповідає заявленим характеристикам.

– Ви звертали увагу на те, що торгівці цінними паперами будуть трансформовані в інвестиційні фірми за європейською моделлю. Що це означає?

– Фактично ми побачимо перетворення спекулянта на доброчесного інвестиційного консультанта. Тобто спекулянт діяв за принципом: «куплю у тебе подешевше і продам йому подорожче». Згідно з новим законом, якщо клієнт щось продає, інвестиційна компанія має забезпечити, щоб актив був проданий за чесну ринкову ціну. Так само і покупець має отримати чесну ціну.

– Одне з нововведень закону – розподіл інвесторів на кваліфікованих і некваліфікованих. Як їх будуть ділити?

– Раніше, коли до інвестиційної компанії приходив клієнт, все що вона мала зробити — це визначити, що клієнт, умовно, «не Усама Бен Ладен», тобто провести фінмоніторинг. Водночас для розвитку ринку капіталу цього недостатньо — треба забезпечити ще й здорову інвестиційну діяльність.

Тому новий закон розподіляє інвесторів на кваліфікованих і некваліфікованих та передбачає захист дрібних інвесторів. Якщо до компанії звернеться клієнт, який не оперує великими сумами, не має фінансового досвіду, він вважатиметься некваліфікованим. Інвестиційна компанія повинна буде проконсультувати його та підібрати такий варіант для розміщення грошей, який буде зрозумілий клієнту. А не пропонувати вкластись у «алгоритмічний трейдинг» і отримати «золоті гори».

Якщо ж інвесткомпанія продасть некваліфікованому клієнту якийсь сумнівний актив і ми це помітимо, їй доведеться повернути гроші.

– Можливості інвестиційних фірм мають бути розширені за рахунок пов’язаних агентів, які зможуть діяти від імені та в інтересах фірми. В чому саме полягатимуть повноваження цих посередників, як вони зможуть допомагати компаніям?

– Якщо інвестиційна компанія не може бути присутня у невеликих містах, в них можуть працювати її пов’язані агенти. Завдяки цьому буде створено повноцінний ланцюг посередників і їхніх представників. Інвестиційна компанія буде нести відповідальність за роботу своїх агентів, перевіряти рівень їхньої фаховості і добропорядності.

Ми хотіли б, щоб громадянин, який інвестує навіть 5 тис. грн, розумів, що закон і держава його захищають. Існує думка, що якщо інвестиція невелика, то державі вона непотрібна. Це не так. З цих маленьких інвестицій і складаються великі капітали.

Держава має забезпечити такі умови, щоб ті, хто бажає протиправно відібрати у великої кількості людей по 5 тис. грн, ніколи в нашу країну не приходили.

 

«ЯКЩО БАНКИ І ІНВЕСТКОМПАНІЇ ВКЛАДАТИМУТЬ ГРОШІ В СЕРВІС, КОМІСІЇ СТАНУТЬ ЗНАЧНО НИЖЧИМИ»

– Якщо говорити про приватних інвесторів, які інструменти для них створює новий закон?

– Закон встановлює правила випуску цілого ряду нових боргових інструментів. Це корпоративні, інфраструктурні, муніципальні облігації. Зокрема, можна буде інвестувати в будівництво доріг, електростанцій тощо.

Я вважаю, що для багатьох українців, які хочуть накопичувати, ці інструменти будуть цікаві, адже дозволяють отримувати фіксований дохід. Ви зможете вкласти в такі облігації 5-10 тис. грн і спостерігати, як за ваші гроші розвивається інфраструктура.

– Зараз проблема невеликих приватних інвесторів – це суттєві комісії і доволі високий поріг входження. Більшість компаній і банків навіть ОВДП продають на суму від 100 тис. грн, менше немає сенсу через дороге обслуговування. Чи змінить закон цю ситуацію?

– Це питання не закону, а ефективності надання послуг. Посередники недостатньо інвестують в технології, які дозволять зробити послуги більш масовими і дешевими. Ми не бачимо системних інвестицій в нові електронні системи, які дадуть можливість торгувати, наприклад, через мобільний додаток.

Якщо ж ви зайдете у відділення банку і запитаєте, як відкрити рахунок у цінних паперах, працівник дивитиметься на вас великими очима і не зрозуміє, що ви хочете. Проблема в тому, що банк надає послуги, але його фахівці взагалі не розуміють, що це таке. Для того, щоб з’ясувати як відкрити такий рахунок, з банку треба телефонувати в Дніпро чи в Одесу, де є відповідні фахівці.

Якщо ж банки і інвестиційні компанії вкладатимуть гроші в сервіс, розширятимуть коло клієнтів, комісії стануть значно нижчими.

– Закон передбачає нову процедуру випуску корпоративних облігацій, які мають стати більш захищеними. Як це відбуватиметься?

– Ринок корпоративних облігацій існував і раніше, але коли почалась економічна криза 2007-2008 років і компаніям стало складно повертати гроші, фактично зник. Тоді багато хто просто відмовився обслуговувати борги.

Тепер же кредитори будуть більш захищені. Зрозумілішими стануть процеси, коли компаніям буде потрібна реструктуризація чи зміна умов, під які залучались кошти. Тобто взаємовідносини між позичальником і кредитором будуть більш передбачуваними.

У компанії та інвесторів з’явиться можливість сісти за стіл переговорів і домовитись. Адже коли такої можливості немає, хтось завжди намагатиметься обійти іншого і використати ситуацію на свою користь.

– Ще одна з новацій закону – поява банківських сертифікатів, які мають спростити залучення банками ресурсів. В чому особливість таких паперів?

– Випуск сертифікатів буде цікавий як банкам, так і вкладникам. На відміну від строкового депозиту, ви зможете завжди продати такий сертифікат і отримати гроші.

З іншого боку, банку теж цікаво випускати такі сертифікати. Навіть якщо ви його продасте комусь іншому, для банку фактично нічого не зміниться, він не повинен повертати гроші раніше. Крім цього, банк зможе реалізовувати депозитні сертифікати дистанційно і так само інвестор купуватиме чи перепродаватиме їх через інтернет.

«Україна – магніт для фінансових пірамід»

– В Україні фактично відсутній фондовий ринок. Що потрібно, щоб його відродити?

– Впродовж останніх 5 років економіка України стабілізувалась. Якщо цей цикл продовжуватиметься, ми зможемо запровадити ринок капіталу. Для його появи в першу чергу потрібен сам український капітал: люди, які готові вкладати свої гроші, та компанії, які готові розміщувати свої акції.

– Чи цікавий буде український фондовий ринок вітчизняним компаніям? Адже їм може бути простіше розмістити акції і на іноземних ринках.

– Не треба спрощувати це питання. Вихід на ринок – це дуже відповідальна і затратна дія в якій би країні це не відбувалось. Світ дуже складний і нічого просто в ньому не робиться. Особливо, якщо мова йде про гроші.

Компанія має розуміти, для чого вона виходить на ринок і де їй це вигідніше зробити. Якщо мова йде про великого експортера, якого добре знають за кордоном, тоді йому може бути більш вигідно залучати кошти за межами України. Однак, якщо компанія суто українська і надає послуги всередині країни, їй може бути вигідніше розміщувати акції на наших біржах.

Крім цього, я не відчуваю особливого бажання іноземних фондових ринків залучати українські підприємства. Адже ми бачили, що відбулось з такими компаніями, як, наприклад, «Мрія», коли гроші запозичувались «там», а розкрадалися «тут». Тому всі інвестори говоритимуть наступне: давайте ви спершу візьмете гроші там, де будете їх витрачати, а потім прийдете до нас.

Україні потрібен власний фондовий ринок. Коронавірус продемонстрував, що країни мають ставати більш самодостатніми. Капітал, як і вакцини, — це національні ноу-хау. Не можна просто так купити вакцини в іншій країні і так само складно залучити капітал.

– Зараз більшість українців, які інвестують в іноземні фондові ринки, роблять це через брокерів, зареєстрованих в іноземних юрисдикціях. Чи є в Україні захист для таких інвесторів у випадку, якщо брокер оголосить про банкрутство чи в нього виникнуть якісь інші проблеми?

– Немає. В майбутньому такий захист може бути, але для цього ми маємо підвищити наше регулювання до міжнародних стандартів.

Забезпечити якісний нагляд і захист інвесторів, де б вони не вкладали гроші – це відповідальність національного регулятора. Водночас, відповідно до закону про державне регулювання ринку цінних паперів, ми не відповідаємо багатьом міжнародним вимогам.

Україна – остання країна в Європі, яка має регулятора без повноважень, які дозволили б захистити українського інвестора як всередині країни, так і за кордоном. Наприклад, ми не можемо зупинити багато операцій, які очевидно шкодять інвестору. Інші ж європейські регулятори це можуть. Вони домовляються з іншими регуляторами, обмінюються інформацією і діють в інтересах своїх громадян.

Як наслідок, Україна – магніт для фінансових пірамід. Щорічно на національному рівні виникає кілька пірамід, а на локальному – десятки.

Щоб це змінилось потрібне повне перезавантаження регулятора. Після цього ми зможемо співпрацювати не лише з іноземними колегами, але й з вітчизняними правоохоронними органами, підтримувати їх в досудовому слідстві та судових провадженнях. Однак повноваження мають бути прописані в законі.

 

«ЗА НИНІШНІХ УМОВ НЕМАЄ СЕНСУ ВКЛАДАТИ ГРОШІ В НЕДЕРЖАВНІ ПЕНСІЙНІ ФОНДИ»

– В Україні знову заговорили про запровадження другого рівня пенсійної системи — накопичувального. Як будуть захищати гроші майбутніх пенсіонерів?

– Накопичувальна пенсія стосуватиметься 10 мільйонів українців. Дуже важливо, щоб ці гроші інвестувались відповідально, без значного ризику, а витрати на адміністрування були помірні.

Також потрібен посилений нагляд. Я дуже радий, що відбувається діалог з урядом і парламентом про перезавантаження регулятора. Зміни дозволять забезпечити такий нагляд.

– Коли може бути ухвалений закон про другий рівень пенсійної системи?

– В кінці цього року чи на початку наступного року. В такому разі система накопичення зможе запрацювати з 2022 року.

– Хто, на вашу думку, буде ефективнішим розпорядником цих коштів — державна структура чи недержавні пенсійні фонди?

– Ефективність роботи не залежить від того, кому належить фонд. Головне — чи має розпорядник фаховий рівень, професійних працівників, експертизу.

Закон повинен встановлювати відповідні вимоги. Нинішній проект передбачає, що компанії, які хочуть управляти грошима інших, повинні мати капітал, професійних фахівців, які зможуть відслідковувати ризики, і менеджмент, який розуміє наслідки своїх дій.

Що стосується участі держави, то вона має забезпечити якісний нагляд і інфраструктуру для такої роботи, ефективну систему обліку.

– Як ви оцінюєте зараз ситуацію на ринку недержавних пенсійних фондів? Як ефективно контролювати їхню діяльність?

– Зважаючи на загальну економічну ситуацію в країні, система недержавного пенсійного забезпечення діє всупереч всім умовам. Фонди не мають великої кількості клієнтів, дорогі в адмініструванні.

До того ж, рівень нагляду за ними не відповідає світовим стандартам. Щоб ця система стала ефективною, нам потрібне перезавантаження регулювання. Також необхідно змінити роботу фондів відповідно до сучасних стандартів: у них мають діяти незалежні наглядові ради, компанії повинні нести відповідальність. Все це унеможливлюватиме недобросовісне інвестування, яке було впродовж років.

За нинішніх же умов українцям немає сенсу вкладати гроші в недержавні пенсійні фонди. Регулювання роботи цих компаній буде переглянуте, а тому варто зачекати.

– Відповідно до закону про «спліт», під контроль комісії перейдуть фонди фінансування будівництва. На вашу думку, що може зробити регулятор для того, аби не допустити випадків припинення діяльності будівельних компаній?

– Щоб контроль за цими фондами дійсно був ефективний, необхідно змінювати законодавство. Зараз управителі цих фондів не мають інструментів для якісного надання послуг, немає інструментів контролю за забудовниками.

Ще одна проблема полягає в тому, що законодавство не дає можливості створювати активи на первинному ринку: до того, як будівля здана в експлуатацію, її в юридичній площині практично не існує. Людина могла вкласти 90% грошей у нерухомість, але фактично нічого не має.

Тому нам потрібно забезпечити і вкладників, і посередників сучасними наборами інструментів, а регулятора — повноваженнями для того, щоб зробити цей ринок більш цивілізованим. Зараз же у будівельній сфері, здавалося б, здорові інвестиційні плани інколи перетворюються у фінансові піраміди, коли старі будівництва фінансуються за рахунок нових.

Ми очікуємо, що відповідні законодавчі зміни будуть ухвалені до кінця року.

 

Джерело: Мінфін, 14.07.2020, 7:40