29-30.09.2016 в Одесі відбувся Ukrainian Financial Forum 2016. Організатором Форуму виступила фінансова група ICU за підтримки Thomson Reuters, American Chamber of Commerce, Асоціації "Українські фондові торговці", Незалежної асоціації банків України, громадської організації ACI-Україна та інформагенції CBonds.

Від ПАТ «Фондова біржа «Перспектива» в Форумі взяли участь Станіслав Шишков та Вячеслав Харченко.

Вже традиційно обговорення інфраструктури ринку капіталів та біржового ринку було віднесено до останньої дискусійної панелі, в якій взяли участь представники НБУ, НКЦПФР, ЄБРР, НДУ, Розрахункового центру (РЦ) та трьох фондових бірж («Перспектива», ПФТС, УБ).

Особливістю поточного Форуму стала інтерактивність – значна кількість опитувань учасників ринку. І остання дискусійна панель не стала виключенням.

Спершу учасники Форуму висловили свою думку щодо того, як  має розвиватись депозитарна та розрахунково-клірингова інфраструктура ринку капіталів. 67,74% аудиторії погодилися, аби функції депозитарію НБУ та РЦ було передано до НДУ, а надалі за потреби було створено вітчизняний або залучено іноземний центральний контрагент, 25,81% - аби функції депозитарію НБУ було передано до НДУ, а РЦ№ продано приватному власнику для виконання РЦ функцій центрального контрагента, 6,45% - аби НБУ залишився мажоритарним власником РЦ.

Нагадаємо, що ця дискусія була пов’язана із обговоренням напрямів трансформації інфраструктури ринку капіталів та Концепції розвитку депозитарної та розрахунково-клірингової, що обговорюється робочою групою за участі представників НБУ, НКПФР, НДУ, РЦ, фондових бірж та інших учасників ринку.

Представник ЄБРР (Ханнес Такач) наголосив на фрагментації ринку та інфраструктури, розмитості ліквідності між біржами та доцільності економії на масштабі, якої можна досягти при об’єднанні інфраструктури ринку.

Фактично не було заперечень щодо передачі функцій депозитарію НБУ (щодо обліку державних та муніципальних облігацій) до НДУ з метою централізації депозитарної системи України. Представники НБУ та НДУ (Микола Селехман та Андрій Порада) підкреслили, що питання сконцентровані в технологічній готовності НДУ, виходячи з якої будуть визначатися строки передачі зазначених функцій. В якості інструмента для тестування готовності НДУ можуть виступити облігації міжнародних фінансових організацій (зокрема, ЄБРР).

Дмитро Тарабакін (НКЦПФР) висловив думку, що на даному етапі найбільш важливим для учасників ринку аспектом функціонування інфраструктури є вартість її послуг, тож у разі позбавлення РЦ банківської ліцензії та обмеження його функціоналу саме кліринговим функціями цієї мети, значною мірою, вдасться досягти. Зокрема, грошові розрахунки мають проводитися із використанням рахунків в центральному банку. Основним акціонером РЦ має стати не центральний банк, а НДУ (аналогічно до досвіду побудови корпоративної моделі інфраструктури в Польщі, де центральний депозитарій та ССР входять до єдиної групи компаній); також можлива участь бірж в капіталі РЦ, аби вони могли впливати на розвиток РЦ та брати участь в розподілі прибутків від клірингу. Разом з тим, вбачається, що існування альтернативних РЦ суб’єктів, що здійснюють клірингові послуги, принаймні, на даному етапі, значно ускладнить функціонування РЦ як ССР.

Юрій Шаповал (РЦ) висловив сумнів, що вартість розрахункових та клірингових послуг після реформування інфраструктури автоматично знизиться, продемонстрував існуючі моделі побудови інфраструктурі в Європі та анонсував у презентації плани РЦ щодо надання нових сервісів учасникам ринку на 2017-2018 рр. Зокрема, йшлося про забезпечення двосторонньої позабіржової торгівлі ЦП з відкладеним виконанням з покриттям маржею; проведення розрахунків коштами НБУ для позабіржових розрахунків з ЦП; кліринг для позабіржового ринку ЦП з грошовими розрахунками через НБУ; кліринг для біржового ринку ЦП з використанням покриття маржею, іншими гарантійними процедурами та розрахунками через НБУ. До речі, майже одразу після Форуму РЦ вже запропонував нову послугу – проведення заліку зустрічних однорідних зобов’язань на позабіржовому ринку (кліринг пов’язаних операцій в режимі поставка проти оплати).

В ході другого протягом панелі опитування учасникам Форуму пропонувалося оцінити консолідацію фондових бірж в Україні, враховуючи іноземний досвід, наприклад, існування кількох бірж у Німеччині чи тенденції об’єднання бірж у Європі. 66,67% аудиторії вирішили, що така консолідація може розглядатися як еволюція фондового ринку України за участі стратегічних партнерів, 16,67% - як намір створити контрольовану зацікавленими групами монополію, 11,11% - як єдиний спосіб забезпечити ефективне державне регулювання та прозорість єдиної фондової біржі в Україні.

Богдан Лупій (ПФТС) звернув увагу на еволюцію бірж в Україні через обрання «популістичного варіанту приватизації» та запропонував ініціювати публічну зустріч акціонерів провідних бірж з метою обговорення шляхів їх консолідації, оскільки «ринку потрібна одна біржа, один депозитарій, ефективність і низька витратність цих процесів».

Олег Ткаченко (УБ) наголосив на неприйнятності адміністративного вирішення питання кількості бірж в Україні, відсутності успішних прикладів побудови інфраструктури державою; зауважив, що, навіть за існування єдиної фондової біржі, на локальному ринку як аналогу невеличкого хутору, «куди немає доріг, де живуть бідні люди», мало що зміниться, бо інвестори «до нас не йдуть не тому, що у нас десять бірж, а тому, що в нас немає бізнесу, і вони не бачать, на чому він може бути побудований». Висловлено сумнів щодо тези про доцільність обмеження кола конкурентів РЦ на ринку клірингових послуг (насамперед, бірж), в т.ч. в межах обговорення ПЗУ про регульовані ринки та деривативи. Також О. Ткаченко запропонував звернути увагу на передумови міграції ліквідності на позабіржовий ринок через неочевидні критерії маніпулювання на біржах, а також обмеження лістингового інструментарію (докладніше див. у його інтерв’ю).

Станіслав Шишков («Перспектива») також звернув увагу на обмеженість біржового інструментарію (на біржах сконцентрований обіг лише 1% торгів акціями та муніципальними облігаціями та 3% інвестиційних сертифікатів) та наголосив, що питання об’єднання бірж навряд чи має прийматися адміністративно, і «рішення щодо ринкової інфраструктури мають прийматися ринково», еволюційно, бо вже й зараз ліквідність розмита не серед 9, а між максимум 3 біржами. Натомість, питання поступового об’єднання суб’єктів інфраструктури клірингу і розрахунків, з огляду на значну частку держави в їх капіталі, мають вирішуватися у максимальній відповідності до міжнародних рекомендацій. Для учасників ринку найбільш значущим вбачається не питання суб’єктності і корпоративних зв’язків (дійсно, не факт, що це призведе до здешевлення послуг, з огляду на звуження ринку), а функціонал послуг РЦ як ССР. Важливо, аби ССР обслуговував не тільки цінні папери, але й деривативи, створив надійну та ефективну систему управління ризиками: не просто, коли на 100% заблоковані активи, і ризиків фактично у інфраструктури жодних, а певні сервіси, коли учасники ринку можуть частково депонувати активи, замість коштів депонувати найбільш надійні ліквідні цінні папери, виконувати розрахунки на умовах Т+2 тощо. Саме це має бути мотивом консолідації інфраструктури. Тож варто «не просто змінити суб’єктність і корпоративні відносини, а все ж таки дати ринку щось нове».

Загалом за наслідками Форуму варто зробити деякі висновки.

По-перше, слід привітати ринок та державу з вже 36% виконання завдань з розвитку фінансового сектора за останні півтора року. Втім, результати опитувань, проведених протягом Форуму, свідчать про не надто високий ентузіазм учасників ринку, що може свідчити про звичність для експертів більш формалізованих критеріїв. До речі, такі чисельно вимірювані критерії в комплексній програмі розвитку фінансового сектора присутні. Але поки що загальний тренд на очищення ринку та стимулювання позабіржового обігу викликає сумнів в можливості реалізації до 2020 року таких результатів: активи публічних ІСІ – 10% ВВП (на старті виконання програми – 0,1%), активи другого рівня пенсійної системи – 10% ВВП (старт – 0), статус фінансового ринку України за класифікацією міжнародного індексного агентства FTSE - Advanced Emerging (на старті – відсутній), розвиток фінансового ринку за методикою розрахунку Індексу глобальної конкурентоспроможності – ТОП50 в світі (старт – 107 місто) тощо. Більше того, здається, що поки що ці показники змінюються у протилежному цільовим орієнтирам напрямку.

По-друге, з огляду на рух до Європи, вбачається необхідним широке застосування англомовних матеріалів щодо розвитку та правової основи національного ринку капіталів та якісні переклади актуальної європейської правової основи, аби спростити доступ до інформації про ринки для зовнішніх та локальних інвесторів. Не так давно регулятор фондового ринку анонсував переклад законодавчої бази, що регулює фінансовий ринок, на англійську та безумовну адаптованість нових українських законів до міжнародних норм. І це слід тільки вітати. Особливо в умовах, коли навіть на веб-сайтах регуляторів річні звіти в англомовних розділах веб-сайтів обриваються 2012 роком.

Напевне, це покладе край сумнівам щодо адекватності адаптації норм євродиректив до українського законодавства, щодо об’єктивності витрат та сум допомоги міжнародних донорів на підготовку та просування реформ в фінансовому секторі (порівняно, скажімо, з аграрним ринком), а також не надто позитивним оцінкам підготовки законопроектів (22% учасників Форуму вважають, що складності з прийняттям законів щодо фінансового сектору пояснюються низькою якістю підготовки проектів).

Більш ніж важливо, що обговорення напрямів розвитку інфраструктури ринку капіталів супроводжується англомовними презентаціями, зустрічами та активною допомогою міжнародних експертів (насамперед, ЄБРР). Це дає Україні шанс, аби про її ринок ззовні знали трохи більше. Адже в сучасних умовах можна констатувати, що на веб-сайті Банку міжнародних розрахунків немає жодної інформації про Україну та її моделі платежів, клірингу та розрахунків на ринку капіталів (на відміну від, скажімо, Білорусі). Україна, як така собі «біла пляма» для інвесторів, знаходиться тут в «приємній» компанії Буркіна-Фасо, Того, Малі, тощо. При цьому саме БМР разом з IOSCO вивчає найкращі практики, консолідує рекомендації до систем розрахунків та формулює принципи інфраструктури фінансових ринків. Зрозуміло, що така ситуація дещо дисонує з тенденціями глобалізації фінансових ринків, євроінтеграцією та очікуваннями інвестицій через інструменти фондового ринку.

Саме тому настільки важливі такі заходи, як Український фінансовий форум, де українські та міжнародні експерти можуть ефективно спілкуватися та знаходити дієві шляхи для якнайширшої інтеграції України до цивілізованого світу, глобальної економіки та фінансових ринків.