Шановні панове!

5 липня у Верховній Раді України запланований розгляд у другому читанні урядового Закону "Про систему депозитарного обліку в Україні" (реєстр. № 9428). Закон визначає засади функціонування депозитарної системи, здійснення клірингу та розрахунків на ринку цінних паперів, вносить зміни до 18 законів України і стосується кожного емітента, інвестора та професійного учасника фондового ринку.

Закон спрямований на підвищення ефективності ринку цінних паперів, але залишає без відповідей ряд серйозних питань.

1. Закон відносить облік прав за цінними паперами, складення реєстрів власників іменних цінних паперів, ведення рахунків у цінних паперах депозитарних установ та емітентів, тощо до виключної компетенції Центрального депозитарію. Центральний депозитарій створюється на базі ПАТ "Національний депозитарій України" та містить частку держави у статутному капіталі більше 50%. Ринок підтримує створення центрального депозитарію, але залишається питання: яким чином забезпечити можливість впливу учасників ринку на тарифи, правила, технології Центрального депозитарію? Тим більше, що вимоги до статуту Центрального депозитарію, його обов’язок погоджувати тарифи з НКЦПФР і Антимонопольним комітетом та норма про спрямування прибутку виключно на розвиток та здешевлення послуг учасникам ринку із тексту закону вилучені.

2. Закон визначає, що грошові розрахунки за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, вчиненими на фондовій біржі, та функції центрального контрагента здійснює виключно центральний розрахунковий центр, який створюється державою із статутним капіталом 100 млн. грн. Частка Національного банку України у статутному капіталі центрального розрахункового центру на етапі створення і перші 5 років становить не менше 100 відсотків. Виникають питання: яким чином учасники ринку приймають участь у визначенні тарифів, правил, технологій, системи управління ризиками цього провайдера розрахунково-клірингових послуг? Наскільки такий підхід відповідає практиці країн ЄС, де посттрейдингова інфраструктура створюється біржами та іншими професійними учасниками ринку?

3. До Закону включені норми, якими Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку надається право призначати тимчасових адміністраторів професійних учасників фондового ринку, яким переходять всі повноваження органів управління цих учасників. Перелік підстав для таких призначень дублюється із Закону "Про банки та банківську діяльність", але на відміну від цього не містить відповідей на питання: які обов’язки та права тимчасового адміністратора? На який термін він призначається? Чи можуть бути одні й ті ж самі підстави призначення тимчасових адміністраторів для професійних учасників фондового ринку та комерційних банків?

4. Закон передбачає анулювання ліцензій депозитаріїв, зберігачів та реєстраторів власників іменних цінних паперів та визначає, що депозитарні установи можуть отримати нові ліцензії лише за поданням саморегулівної організації, яка об’єднує виключно депозитарні установи. Виникає питання: яким чином ця норма, що суперечить законодавству ЄС і призведе до додаткових витрат учасників ринку, буде сприяти підвищенню ефективності системи депозитарного обліку?

5. Прикінцеві положення Закону визначають, що Розділ ІІ Закону, який включає статті про діяльність центрального депозитарію, центрального розрахункового центру, депозитарію державних цінних паперів та депозитарних установ, набирає чинності вже з дня опублікування Закону. Виникає питання: на яких правових засадах будуть діяти існуючі учасники депозитарної системи – депозитарії, зберігачі та реєстратори - з моменту опублікування Закону?

Вважаємо, що надання відповідей на ці питання є вкрай важливим для створення ефективної інфраструктури ринку цінних паперів в Україні. Виходячи з вищенаведеного Закон "Про систему депозитарного обліку в Україні" (реєстр. № 9428) має бути відповідно доопрацьований до прийняття його в цілому.