Може, звичайно, і не варто боротися за ПФТС, але дві біржі - завжди краще, ніж одна. І якби "Українська біржа" не з'явилася на нашому ринку, то її варто було б вигадати. Конкурент мав з'явитися. І це добре.

Яку мету переслідують торговці, що увійшли до складу ініціативної групи членів Асоціації ПФТС? Вони діють на користь цієї біржі і всього ринку чи планують змінити менеджмент і органи управління біржі на свою користь?

Якщо ми будемо наполягати на винятково альтруїстичних мотивах, колеги нас просто не зрозуміють. Ясна річ: мова йде про зрозумілі, меркантильні міркування. Нам, як і всім іншим членам Асоціації ПФТС, хочеться отримати за наші кошти бодай щось, особливо розуміючи, що це "бодай щось" швидко знецінюється.

Ми роками інвестували у бізнес ПФТС і зараз через чи то неефективність, чи то непрофесійність органів управління біржі опинилися біля розбитого корита.

Нинішня структура управління біржею, як показала практика, є найменш гнучкою, ефективною та здатною реагувати на зміну конкурентних умов, ніж у всіх інших українських бірж. З іншого боку, майданчик начебто повністю належить торговцям цінними паперами. Може, так і повинно бути?

Давайте подивимось, чи існує така організаційно-правова форма функціонування бірж у світі. Так, існує. І навіть превалювала, але років 10-15 назад.

Традиційно фондові біржі використовували таку ж організаційну конструкцію, як у ПФТС. Вони створювалися як компанії у спільній власності брокерських контор, а їх діяльність фактично не була комерційною. Головною метою функціонування бірж був не прибуток, а забезпечення доступу, як правило, недешевого, до торгів.

Істотно змінили ситуацію інтернет-технології та альтернативні електронні біржі, що конкурують із традиційними майданчиками за рахунок простоти та низької вартості доступу до торгів, технологічності та мінімізації вартості трансакцій.

Звісно, провідні фондові біржі, що мають авторитет і багаторічний досвід, швидко відреагували на зміни. Процеси акціонування, консолідації, отримання біржами публічності, виведення в лістинг власних акцій стартували 1993 року, коли акціонувалася Стокгольмська фондова біржа, і тривають дотепер.

У результаті, за даними Всесвітньої федерації фондових бірж, майже 70% загальної капіталізації фондового ринку у світі наразі складають публічні біржі з акціями, що пройшли лістинг.

При цьому публічні біржі, які залучили сторонніх акціонерів - дуже часто це компанії з арабських держав, що не користуються великою любов'ю західних країн, - демонструють вищу фінансову ефективність, ніж їх старомодні колеги. Цьому є цілком зрозумілі пояснення.

Біржі, що перетворилися на публічні акціонерні компанії, отримують достатню гнучкість у залученні інвестицій для технологічного розвитку. Їх менеджмент орієнтований на одержання прибутку та зростання капіталізації біржі, оскільки саме прибуток цікавить акціонерів. Такі біржі прозорі та зрозумілі для інвесторів.

Власне кажучи, безвідносно до бірж, світ поки що не придумав більш ефективного та демократичного механізму управління компанією, ніж публічне акціонерне товариство.

Тому кожен з нас, тих, хто роками платив однаковий розмір членських внесків в Асоціацію ПФТС, незалежно від авторитету на ринку, кількості та сум угод, хто розвивав не тільки ПФТС, але й український фондовий ринок, має право на одержання акцій біржі та можливість участі у прийнятті рішень про її майбутнє.

І ми вважаємо, що повинні цим правом скористатися.