Вітчизняний фондовий ринок перебуває у стані перезавантаження. Це й не дивно, адже за роки спекулятивного зростання сектора фондові гравці і держава не звертали уваги на чималі прогалини у законодавчій та інфраструктурній сферах ринку.

Перелік проблем починається з депозитарної системи і закінчується біржовими торгами. Сьогодні, у час кризи, ринок поглинув хаос, яким користуються деякі фондові гравці, намагаючись оволодіти сектором.

З іншого боку, зараз на фондовому ринку відбуваються давно очікувані невідворотні процеси. Тепер, щоб не зробити український ринок капіталу проблемою для усієї фінансової галузі України, фондовикам конче необхідно переходити до цивілізованих правил гри.

Загалом, глобальна фінансова криза позитивно впливає на розвиток конкуренції між учасниками українського фондового ринку.

По-перше, переважна більшість гравців переорієнтувалася на внутрішнього індивідуального та масового інвестора. До нього потрібен зовсім інший підхід, ніж до іноземного, і його цікавить інший продукт - private banking та інтернет-трейдинг.

По-друге, торгівці цінними паперами підвищують якість обслуговування, адже в умовах кризи кожен, хто вчора був ніким, сьогодні може стати всім.

По-третє, у 2005-2008 роках на ринку виріс значний кадровий резерв трейдерів, аналітиків, зберігачів та юристів. За 2009 рік відбулося багато кадрових ротацій майже у кожній фондовій компанії, включно з посадами топ-менеджерів.

В інвестиційному бізнесі основний капітал - це люди. Коли молоді та енергійні фахівці через кризу опинилися на вулиці, цим скористалися інвестиційні компанії, які в цей момент виходили на ринок та починали формувати команди з висококваліфікованих кадрів за досить низьку заробітну плату.

У підсумку, сьогодні у старожилів українського ринку - Dragon Capital, Concorde Capital, "Тройка Діалог Україна", "Ренесанс Капітал Україна", "ТЕКТ", "Сінком", Foyil Securities, "Кінто" - з'явилися нові потужні конкуренти.

При цьому основу молодої гвардії складають екс-робітники лідерів ринку. Окрім того, є невеликі фондові компанії, які досі обурені тим, що у 2008 році деякі лідери ринку заробляли за рахунок їхньої паніки, влаштувавши театральну виставу у вигляді стрімкого падіння курсу акцій українських компаній.

До речі, цей факт в цілому ставить під сумнів реальність такого значного підвищення котирувань у ПФТС. Тобто, рекордний ріст індексу цієї біржі за 2006-2007 роки може бути лише геніальною постановкою.

Саме у такому ракурсі необхідно розглядати події, що зараз відбуваються у секторі. Наразі гравців мало хвилює кон'юнктура. Усі переймаються продажем ПФТС - колишнього безумовного лідера українського фондового ринку.

Нині ПФТС не в змозі протистояти потужній конкуренції з боку "Української біржі", 40% акцій якої належить РТС, інші - торгівцям. Новий майданчик упевнено відбирає ринкову частку ПФТС за рахунок впровадження ринку заявок.

Серед вітчизняних засновників "Української біржі" - найкрупніші інвестиційні компанії, зокрема, члени неформального об'єднання "Фондовий клуб".

Таким чином, поза бортом потужного фрегата залишилися усі інші фондові компанії - регіональні, невеликі або нові гравці, які стали потенційними аутсайдерами на перспективному ринку інтернет-трейдингу.

Тим часом великі гравці та менеджмент ПФТС не збираються покидати майданчик без отримання грошей стратегічного інвестора - найбільш вірогідно, що це буде ММВБ.

Як і прогнозувала "Економічна правда" конкуренція між Московською міжбанківською валютною біржею (ММВБ) та РТС перейшла в Україну.

Адже, наприкінці минулого тижня зібрання учасників асоціації ПФТС вирішило збільшити уставний фонд ПФТС на 16,01 мільйони гривень, щоб ММВБ викупила акції додаткової емісії за 10 мільйонів доларів в березні-квітні наступного року та стала власником 50% + 1 акція.

Однак на їхньому шляху стала "ініціативна група", яка вимагає прозорого продажу ПФТС. До її складу здебільшого входять невеликі регіональні торгівці.

"У деяких гравців залишилося нереалізоване марнославство. У них є певне незадоволення та молоді амбіції", - коментує мотивацію "ініціативної групи" президент інвестфонду "Амадеус-Індекс ПФТС" Михайло Ройко.

Директор ІК Dragon Capital Дмитро Тарабакін зазначив, що за добрими намірами "ініціативної групи" щодо розвитку фондового ринку криється певна бізнес-стратегія.

"Мені задається, що за цим проектом стоять люди, які мають свої інфраструктурні завдання на ринку. Безконтрольний продаж ПФТС росіянам руйнує їх плани. У цьому, власне, і полягає основна мотивація групи", - зазначає Тарабакін.

На його думку, кінцева мета групи - безпосередній контроль над біржею.

Член "ініціативної групи" й співвласник ФК "Фінекс-Україна" Ігор Когут не приховує, що їх метою є здійснення контролю над ПФТС.

Але, при цьому він уточнює, що таким чином "група" хоче домогтися ефективної роботи біржі.

"Ми хочемо, щоб ПФТС працювала ефективно, щоб на ній розвивалися нові інструменти і, таким чином, можна було залучити максимальну кількість торговців для розвитку ринку", - запевняє співвласник фінансової компанії.

Натомість, він дуже сумнівається у відсутності упередженості щодо розвитку ПФТС з боку старожилів ринку.

"Не можу бути впевненим у тому, що участь компаній, які здійснюють контроль на двох біржах, може сприяти розвитку конкуренції", - підкреслює Когут. Швидше за все, навпаки, говорить він, одна з бірж буде блокуватися і розвиватися буде та, "яка ближче до власної кишені".

Єдине, що об'єднує представників двох конкуруючих сторін - це нарікання з приводу роботи керівництва біржі.

"Цим людям пощастило, бо менеджментом ПФТС сьогодні ніхто не задоволений. Так сталося, що ми з ним по одну сторону барикад", - зауважив Тарабакін.

У свою чергу, президент інвестфонду "Амадеус-Індекс ПФТС" Михайло Ройко впевнений, що акції біржі не мають інвестиційної складової. На його думку, папери ПФТС можуть бути цікаві лише ММВБ, яка конкурує з РТС.

"Є така кулуарна думка, що у розподілі акцій ПФТС між членами асоціації немає сенсу. Необхідно лише запустити стратегічного інвестора і не робити з цього клоунаду", - підкреслив він.

Але представник "ініцативної групи" Когут вимагає, щоб продаж біржі відбувався за чітко визначеним планом, який має бути відомий всім членам зборів.

Такий захід, на його думку, дасть можливість уникнути зловживань з боку менеджменту біржі і дозволить відстежити її ефективність у реалізації рішень зборів.

Отже, уникнути конфлікту та галасу, який вчинили навколо продажу ПФТС, буде дуже важко.

Один із фондовиків навів цікаву алегорію щодо учасників українського фондового ринку.

Сидить, мовляв, банда шулерів та грають в карти. Раптом хтось стукає у двері.

- Хто там? А! Це ж тупий великий західний інвестор.

- Хлопці, можна я з вами пограю?

- Аякже, любий! Ми тебе зачекалися! Ось тобі комфортний ящик, на який можна сісти, ось пляшка горілки - грай з нами.

Перші три гри він, може, виграє, а потім його роздягнуть і скажуть:

- Вибач, чоловіче, так вийшло - дефолт!

"Це гра міченими картами", - резюмує фондовик.

Якщо учасники ринку не можуть поділити інфраструктурний елемент - біржу, то інвестору перед тим, як інвестувати в Україну, потрібно тисячу разів подумати.

Зокрема, управляючий директор американської інвестиційної компанії Hudson World Advisors Грегорі Грушко доволі песимістично ставиться до майбутнього українського ринку капіталу.

"Зараз Україні не потрібен фондовий ринок. Основна функція цього ринку полягає у перекачці грошей населення, організацій та пенсійних фондів на придбання акцій компаній. І у таке поняття ринку капіталу український ринок не вкладається", - зазначає американський експерт.

Крім того, досі усі намагання ринку залучити збереження середнього класу обернулися нічим через недовіру  українців.

Але не всі погоджуються з цією думкою. Когут, навпаки, вважає, що сьогодні треба працювати над вдосконаленням вітчизняного фондового ринку.

"Ринок капіталу - це кровоносна система економіки, а ринок капіталу без фондового ринку неможливий. Тому першочерговим завданням має бути питання розвитку його інфраструктури", - підкреслює Когут.

Натомість, керівник Hudson World Advisors сумнівається в цьому. В Україні, стверджує він, є дуже великий капітал, який у своєму загальному обсязі набагато більший, ніж усі збереження населення. Однак такі крупні гравці не користуються послугами ринку капіталу, "бо їм це непотрібно".

"Іноді вони можуть купити або захопити якісь акції. А взагалі, їхня зацікавленість полягає у тому, щоб зберегти те, що у них є, та диверсифікувати свій бізнес у безпечні зони, тобто за межі України", - пояснює Грегорі Грушко.

Крім того, він прогнозує, що після виборів президента Україна може стати ще менш привабливою для іноземних інвесторів. Держава може втратити свій головний плюс: на відміну від Росії, уряд в Україні не відбирає приватизований бізнес.

"Шанси, що хтось прийде та скаже, що тепер ця компанія належить державі, були нульовими в Україні. І чи може цей сценарій змінитися після президентських виборів? Може. Чи залежить це від того, хто буде президентом? Ні, не залежить. Адже, хто б не став президентом, можливо, за винятком Ющенка, всі інші кандидати будуть шукати зближення з Росією", - підсумував Грушко.