В серпні – вересні Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) було прийнято ряд рішень про зупинення торгівлі на фондових біржах цінними паперами окремих емітентів, а також відбулось активне супроводження цих рішень у засобах масової інформації.

Асоціація «Українські фондові торговці»» провела опитування серед членів організації, щоб визначити ступень підтримки профучасниками дій НКЦПФР щодо очищення фондового ринку від “сміттєвих” цінних паперів.

Так, зі 224 респондентів (близько 60% торговців цінними паперами) лише 72,65% підтримують дії регулятора щодо очищення ринку, а не згодні з ними – 27,35% опитаних. На питання щодо методів, якими повинен керуватись регулятор для очищення ринку ? 93,3% відповіли, що виключно правовими, в межах повноважень та процедур регулятора, проте 6,7% респондентів вважають, що головне досягнення мети, а методи можуть бути будь-якими.

За останні 10 років учасники ринку неодноразово бачили боротьбу регулятора з “сміттєвими” паперами або цінними паперами емітентів, що мають ознаки фіктивних. Кожен склад Комісії, як за “передвиборної компанії”, ставить собі за мету очистити ринок від “таких” емітентів. І кожний склад Комісії виводив-таки з ринку значний обсяг цих паперів. Але ніколи раніше ці процеси не супроводжувалися настільки бурхливим обговоренням “досягнень”. У випадку інших складів Комісії, дії були юридично обґрунтованими та прогнозованими.

Безумовно, виведення з ринку цінних паперів емітентів, що визнані фіктивними, необхідне, та загалом АУФТ не може не підтримати цей процес, як одне із завдань Комісії.

Проте, необхідно розглядати процес виведення з ринку цінних паперів фіктивних емітентів в контексті асоціації України з європейською спільнотою та імплементації європейських принципів та стандартів, тобто з додержанням принципу верховенства права.

А що відбувається сьогодні?

НКЦПФР з метою захисту інвесторів у цінні папери та держави на підставі п. 16 ст. 8 ЗУ про держрегулювання ринку цінних паперів в Україні рішеннями індивідуальної дії зупиняє на певний строк торгівлю цінними паперами окремих емітентів виключно на фондовій біржі.

У преамбулі ці рішення містять лише посилання на пункт згадуваного Закону та не розкривають підстав, які б обґрунтовували застосування такого права НКЦПФР та вимагали прийняття такого рішення. Навпаки, у документах, прийнятих за минулі періоди, таке посилання на підстави, обставини або вхідні документи містилось обов’язково. Такими підставами були, наприклад: звернення Фонду державного майна України, звернення народного депутата України, інформація від члена Комісії щодо ситуації, яка склалась навколо емітента та ін.

Особливістю повноваження НКЦПФР, що використовується регулятором, є відсутність похідного нормативного акту, який би встановлював чіткі обставини, підстави для застосування цього повноваження, порядок документального оформлення та фіксування таких підстав, вимоги до аналітичних/експертних документів, процедуру прийняття рішення.

Слід констатувати, що на сьогодні, попри те, що захист прав інвесторів є основним завданням НКЦПФР та цьому питанню присвячені численні нормативні акти, як виявилось, такий процедурний документ вкрай необхідний з метою контролю за діями регулятора.

Після аналізу чинної нормативної бази та документів з 2005 року, що посилались на зазначене вище повноваження НКЦПФР, у Асоціації все ще залишаються питання: чому регулятор, як і у минулі періоди, не посилається на обставини/підстави, що для кожного з емітентів є окремими, а намагається у своїх рішеннях застосувати норму закону огульно, тобто загально для всіх, не диференціюючи?

Проте, представники НКЦПФР при публічному обговоренні прийнятих рішень, посилались на підстави та ознаки фіктивності емітентів. На підставі ЗУ про держрегулювання ринку цінних паперів в Україні НКЦПФР щодо фіктивних емітентів наділяється наступними правами: зупиняти обіг цінних паперів емітента у зв’язку з включенням його до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності (п. 5-1 ст. 8) та подавати позов до суду про припинення юридичної особи – емітента у зв’язку з включенням його до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності.

Отже, якщо Комісія посилається на ознаки фіктивності, то і діяти вона повинна в рамках зазначених прав та зупиняти обіг цінних паперів тільки після включення емітента до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності і ніяк інакше.

Проте, включення до реєстру не було, а отже НКЦПФР неправомірно посилається на ознаки фіктивності, обґрунтовуючи свої рішення та вводить в оману учасників ринку. І навіть якщо ми маємо прогалини у законодавстві щодо застосування п. 16 ст. 8, недопустимим є підведення нормативної бази з визначення ознак фіктивності під рішення з захисту прав інвесторів, навіть якщо на перший погляд одне витікає з іншого.

Додамо, що з огляду на стан економіки у країні, більша частина емітентів мають одну чи дві ознаки фіктивності, та, навіть, коли таких ознак буде більше чотирьох, у регулятора виникає право, а не обов’язок правозастосування.

Тому, учасники ринку, як і СРО, повинні вимагати від НКЦПФР чіткого пояснення підстав та документально оформлених аналітичних/експертних документів, що визначають які саме права інвесторів було порушено, які документи це доводять та яким чином НКЦПФР стало відоме про таке порушення (звернення інвестора тощо), а також інформацію про відкриті справи про правопорушення, при цьому слід зауважити, що ці документи повинні передувати даті прийняття НКЦПФР відповідного рішення.

На думку Асоціації «Українські фондові торговці», дії НКЦПФР без надання відповідної інформації учасникам ринку будуть мати зворотній ефект та підірвуть довіру як до самої роботи регулятора так і до ринку в цілому. Ми впевнені, що лише сміливі, але зважені кроки учасників ринку, НКЦПФР та СРО з приводу пропозицій, направлених на дійсно реформування та дерегуляцію на фондовому ринку, та рішуча правова позиція, будуть основою для нового фондового ринку України.

Автор: Єлізавета Ревіло, Президент СРО Асоціація «Українські фондові торговці»